Українська мова та література

Міністерство освіти і науки України

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

 

 

 

«ЗАТВЕРДЖЕНО»

Голова приймальної комісії

проф. Безлюдний О. І.

________________________

«___» ________________ 2017 р.

 

 

ПРОГРАМА ВСТУПНИХ ВИПРОБУВАНЬ

 «УКРАЇНСЬКА МОВА ТА ЛІТЕРАТУРА»

 (ОС бакалавр)

(денна та заочна форми навчання)

(на  основі повної загальної середньої освіти)

 

 

 

 

 

Умань-2017

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Основною метою вступного екзамену з української мови та літератури є перевірка знань та вмінь абітурієнтів.

Абітурієнт повинен знати:
– особливості звукової будови мови;
– лексикологію української мови;
– особливості граматичної будови мови;
– лексико-семантичні розряди (групи) і структурно-семантичні типи лексичних та граматичних одиниць;
– диференційні ознаки різних типів мовних одиниць;
– правила української орфографії та пунктуації;
– родові, видові та жанрові особливості художньої літератури;
– поняття: тема, ідея, конфлікт, композиція, сюжет твору; літературний образ, портрет;
– тропи: епітет, метафора, порівняння, гіпербола, метонімія, антитеза, рефрен, алегорія;
– твори української літератури, їх ідейно-тематичне спрямування, жанрову специфіку, композиційно-сюжетну структуру, систему образів;

Абітурієнт повинен вміти:

– аналізувати мовні звуки, систематизувати їх;
– визначати чергування;
– визначати частини мови, встановлювати їх граматичні ознаки та синтаксичну роль;
– виконувати мовні розбори слів, словосполучень, речень;
– обґрунтовувати різні типи орфограм та пунктограм;
– визначати родові, видові та жанрові особливості художньої літератури, тему, ідею, композицію, сюжет твору;
– визначати тропи: епітет, метафора, порівняння, гіпербола, метонімія, антитеза, рефрен, алегорія;
– виразно читати напам’ять художні твори, передбачені програмою.

 

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ І ВМІНЬ АБІТУРІЄНТІВ

 

Високий рівень
193 – 200

абітурієнт ґрунтовно, повно та послідовно викладає навчальний матеріал, виявляє повне його розуміння, логічно і послідовно обґрунтовує свої думки; володіє усіма типами лінгвістичного та літературознавчого аналізу, глибоко розкриває суть питання, застосовує теоретичні знання для аналізу лінгвістичних та літературних явищ, наводить влучні приклади

 

184 – 192

абітурієнт ґрунтовно і повно викладає навчальний матеріал; виявляє повне розуміння матеріалу, логічно і послідовно обґрунтовує свої думки; володіє усіма типами лінгвістичного та літературознавчого аналізу, глибоко розкриває суть питання, застосовує теоретичні знання для аналізу лінгвістичних та літературних явищ, наводить влучні приклади, проте має окремі мовні огріхи

 

175 – 183

абітурієнт ґрунтовно і повно викладає навчальний матеріал, володіє усіма типами лінгвістичного та літературознавчого аналізу; виявляє повне розуміння матеріалу, логічно і послідовно обґрунтовує свої думки; глибоко розкриває суть питання, застосовує теоретичні знання для аналізу лінгвістичних та літературних явищ, наводить приклади, проте має незначні мовні огріхи

 

Достатній рівень
167 – 174

абітурієнт виявляє достатні знання і розуміння основних положень з української мови і літератури, але допускає деякі помилки, які сам виправляє; у відповіді є поодинокі недоліки в послідовності викладу матеріалу і незначні порушення норм літературної мови. Абітурієнт уміє зіставляти та узагальнювати засвоєний матеріал, робить власні висновки, виявляє частково евристичний інтерес

 

159 – 166 абітурієнт виявляє достатні знання і розуміння основних положень з української мови і літератури, але допускає деякі помилки, які сам виправляє; у відповіді є поодинокі недоліки в послідовності викладу матеріалу і незначні порушення норм літературної мови. Абітурієнт уміє зіставляти та узагальнювати засвоєний матеріал, робить власні висновки
150 –  158

абітурієнт виявляє достатні знання і розуміння основних положень з української мови і літератури, але допускає деякі помилки, які сам виправляє; у відповіді є поодинокі недоліки в послідовності викладу матеріалу і незначні порушення норм літературної мови. Абітурієнт уміє зіставляти та узагальнювати засвоєний матеріал

 

Середній рівень
142 – 149 абітурієнт частково розкриває питання при допомозі викладача, виявляє знання і розуміння основних положень з української мови і літератури, але допускає окремі помилки у викладі матеріалу; володіє матеріалом на репродуктивному рівні, демонструє початкові вміння; допускає окремі помилки в мовленнєвому оформленні
134 – 141 абітурієнт виявляє знання і розуміння основних положень з навчальної дисципліни, але допускає окремі помилки у викладі матеріалу, які свідчать про недостатньо глибоке засвоєння теоретичних понять; володіє матеріалом на репродуктивному рівні, демонструє початкові вміння; допускає окремі помилки в мовленнєвому оформленні
124 – 133 абітурієнт виявляє знання і розуміння основних положень з навчальної дисципліни, але допускає значні помилки у викладі матеріалу, які свідчать про недостатньо глибоке засвоєння теоретичних понять; володіє матеріалом на репродуктивному рівні, демонструє початкові вміння; допускає значні помилки в мовленнєвому оформленні
Початковий рівень
117,0 – 123 Абітурієнт недостатньо володіє теоретичними поняттями; володіє матеріалом на репродуктивному рівні, демонструє початкові вміння; допускає значні помилки в мовленнєвому оформленні
109 – 116 абітурієнт виявляє поверхові знання навчальної програми з української мови і літератури; не вміє виділити теоретичний і фактичний матеріал; непослідовно і невпевнено відповідає на запитання; допускає порушення норм літературної мови
100 – 108

абітурієнт виявляє поверхові знання навчальної програми з української мови і літератури; не вміє виділити теоретичний і фактичний матеріал; непослідовно і невпевнено відповідає на запитання; допускає грубі порушення норм літературної мови

 

 

 

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

І. УКРАЇНСЬКА МОВА

 

ФОНЕТИКА І ГРАФІКА. ОРФОЕПІЯ Й ОРФОГРАФІЯ

Звуки мови. Голосні й приголосні звуки. Приголосні тверді і м’які, дзвінкі і глухі.

Подовжені звуки. Букви й інші графічні засоби. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв.

Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ та буквосполучень дз, дж.

Склад. Наголос. Ненаголошені голосні, їх вимова і позначення на письмі. Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі. Уподібнення приголосних звуків.

Спрощення у групах приголосних. Чергування у — в, і — й.

Орфограма. Орфографічні помилки.

Правила вживання апострофа, м’якого знака, подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних та збігу однакових приголосних звуків. Написання слів іншомовного походження.

 

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР ТА ОРФОГРАФІЯ

Спільнокореневі слова і форми слова. Основа слова і закінчення змінних слів. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.

Найпоширеніші чергування голосних і приголосних звуків. Вимова і написання префіксів з — (зі-, с-), роз-, без-, пре-, при-, прі-.

Змінювання і творення слів. Основні способи словотворення в українській мові. Зміни приголосних при творенні слів.

Правопис складних і складноскорочених слів.

Лексикологія і фразеологія.

Поняття про лексику. Лексичне значення слова. Однозначні і багатозначні слова. Пряме і переносне значення слів.

Синоніми, антоніми, омоніми.

Загальновживані слова. Діалектні та професійні слова. Запозичені слова.

Застарілі слова. Неологізми.

Поняття про фразеологізми. Фразеологізми у ролі членів речення.

 

МОРФОЛОГІЯ

Поняття про самостійні та службові частини мови.

ІМЕННИК як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки та синтаксична роль.

Іменник: назви істот і неістот, загальні і власні назви. Рід, число, відмінки іменників. Типи відмін іменників. Незмінні іменники. Способи творення іменників. Правопис відмінкових закінчень іменників. Правопис найуживаніших суфіксів. Велика буква у власних назвах.

ПРИКМЕТНИК як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки та синтаксична роль.

Якісні, відносні та присвійні прикметники. Повні і короткі форми прикметників. Ступені порівняння прикметників, їх утворення. Відмінювання прикметників. Способи творення прикметників.

ЧИСЛІВНИК як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Числівники кількісні (на означення цілих чисел, дробових та збірних) і порядкові.

Числівники прості і складні.

Вимінювання кількісних і порядкових числівників. Правопис числівників.

ЗАЙМЕННИК як частина мови, загальне значення, морфологічні ознаки та синтаксична роль, розряди займенників. Відмінювання займенників.

Правопис займенників.

ДІЄСЛОВО як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки та синтаксична роль. Неозначена форма дієслова. Види дієслів (дійсний, умовний, наказовий).Часи дієслів. Дієслова І і ІІ дієвідмін. Особа і число (у теперішньому і майбутньому часі).

Безособові дієслова. Способи творення дієслів. Правопис дієслів.

ДІЄПРИКМЕТНИК як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки та синтаксична роль. Активні і пасивні дієприкметники, їх творення, відмінювання дієприкметників. Відмінювання дієприкметників. Правопис дієприкметників.

Дієприкметниковий зворот.

Безособові дієслівні форми на -но, -то.

ДІЄПРИСЛІВНИК як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки та синтаксична роль. Дієприслівники недоконаного і доконаного виду, їх творення. Правопис дієприслівників.

Дієприслівниковий зворот.

ПРИСЛІВНИК як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки та синтаксична роль. Ступені порівняння прислівників. Способи їх творення.

Правопис прислівників.

ПРИЙМЕННИК як службова частина мови. Непохідні і похідні прийменники.

Правопис прийменників разом, окремо і через дефіс.

СПОЛУЧНИК як службова частина мови. Сполучники сурядності й підрядності.

Правопис сполучників разом, через дефіс та окремо.

ЧАСТКА як службова частина мови. Формотворчі, заперечні та модальні частки. Правопис часток.

ВИГУК як частина мови. Творення вигуків. Групи вигуків за значенням. Правопис вигуків. Звуконаслідуванні слова.

 

СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ

СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ. Будова і типи словосполучень за способом вираження головного слова.

ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ. Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні. Окличні речення.

Члени речення (підмет, присудок; присудок простий і складений; додаток простий і складений; додаток, означення, обставини) і способи їх вираження.

Прикладка як різновид означення.

Порівняльний зворот.

Розділові знаки в кінці речення.

Тире між підметом і присудком.

Розділові знаки при прикладках і порівняльних зворотах.

Речення двоскладні і односкладні. Різновиди односкладних речень.

Повні і неповні речення. Тире в неповних реченнях.

Однорідні члени речення. Узагальнююче слово при однорідних членах речення. Розділові знаки при однорідних членах речення.

Однорідні й неоднорідні означення.

Звертання і вставні слова (словосполучення, речення). Розділові знаки при них.

Відокремлені другорядні члени речення (у тому числі уточнюючі).

Розділові знаки при відокремлених членах.

СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ, його типи. Складносурядне речення.

Складнопідрядне речення із сполучниками і сполучними словами. Основні види підрядних речень. Складне речення з кількома підрядниками.

Розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях.

Безсполучникове складне речення. Розділові знаки в безсполучниковому реченні.

Складне речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку. Розділові знаки в ньому.

Пряма і непряма мова. Цитата. Діалог.

Розділові знаки при прямій мові, цитаті, діалозі.

ВІДОМОСТІ ПРО МОВЛЕННЯ

Поняття про спілкування і мовлення. Ситуація спілкування: адресати (той, хто говорить чи пише) і адреса мовлення, мета й умови спілкування, повідомлення (висловлювання), його зміст і форма. Тема і основна думка висловлювання. Різновиди мовленнєвої діяльності: говоріння, писання, читання, слухання. Основні вимоги до мовлення: змістовність, послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність. Мовленнєві помилки. Етика спілкування й етикет.

Поняття про текст. Поділ тексту на абзаци. Мовні засоби зв’язку речень у тексті.

Поняття про стилі мовлення: розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий і публіцистичний.

Поняття про типи мовлення: розповідь опис, роздум.

 

СХЕМИ МОВНИХ РОЗБОРІВ

І. ФОНЕТИЧНИЙ РОЗБІР

  1. Слово, яке аналізується; кількість букв.
  2. Запис слова фонетичною транскрипцією; кількість звуків.
  3. Кількість складів, їх характеристика.
  4. Аналіз голосних і приголосних звуків.
  5. Фонетичні зміни у слові.

II. МОРФЕМНИЙ РОЗБІР

  1. Слово, яке аналізується.
  2. Закінчення.
  3. Основа.
  4. Корінь (підібрати спільнокореневі слова).
  5. Префікси і суфікси.

 

III. СЛОВОТВОРЧИЙ РОЗБІР

  1. Слово, яке аналізується.
  2. Твірне слово і твірна основа.
  3. Словотворчі засоби.
  4. Спосіб словотворення, його вид.

IV. МОРФОЛОГІЧНИЙ РОЗБІР
IV. 1. ІМЕННИК

  1. Слово, яке аналізується.
  2. Частина мови.
  3. Початкова форма.
  4. Істота, неістота.
  5. Власна чи загальна назва.
  6. 3 конкретним чи абстрактним значенням.
  7. Рід.
  8. Число.
  9. Відмінок.
  10. Відміна.
  11. Група.
  12. Синтаксична роль.
  13. Спосіб творення.
  14. Вимова та написання.

 

ІV. 2. ПРИКМЕТНИК

  1. Слово, яке аналізується.
  2. Частина мови.
  3. Початкова форма.
  4. Розряд за значенням.
  5. Ступінь порівняння.
  6. Коротка чи повна форма.
  7. Стягнена чи нестягнена форма.
  8. Рід.
  9. Число.
  10. Відмінок.
  11. Група.
  12. Синтаксична роль.
  13. Спосіб творення.
  14. Вимова та написання.

 

ІV. 3. ЧИСЛІВНИК

  1. Слово, яке аналізується.
  2. Частина мови.
  3. Початкова форма.
  4. Група за значенням.
  5. Група за будовою.
  6. Рід.
  7. Число.
  8. Відмінок.
  9. Синтаксична роль.
  10. Спосіб творення.
  11. Вимова та написання.

 

ІV. 4. ЗАЙМЕННИК

  1. Слово, яке аналізується.
  2. Частина мови.
  3. Початкова форма.
  4. Розряд за співвідношенням з іншими частинами мови.
  5. Розряд за значенням.
  6. Група за будовою.
  7. Рід.
  8. Особа.
  9. Число.
  10. Відмінок.
  11. Синтаксична роль.
  12. Спосіб творення.
  13. Вимова і написання.

 

ІV. 5. ДІЄСЛОВО

  1. Слово, яке аналізується.
  2. Частина мови.
  3. Початкова форма.
  4. Вид.
  5. Перехідність.
  6. Зворотність.
  7. Стан.
  8. Спосіб.
  9. Час.
  10. Особа або рід.
  11. Число.
  12. Дієвідміна.
  13. Синтаксична роль.
  14. Спосіб творення.
  15. Вимова і написання.

 

ІV. 6. ДІЄПРИКМЕТНИК

  1. Слово, яке аналізується.
  2. Частина мови.
  3. Початкова форма.
  4. Вид.
  5. Стан.
  6. Час.
  7. Рід.
  8. Число.
  9. Відмінок.
  10. Синтаксична роль.
  11. Спосіб творення.
  12. Вимова та написання.

 

ІV. 7. ДІЄПРИСЛІВНИК

  1. Слово, яке аналізується.
  2. Частина мови.
  3. Вид.
  4. Перехідність.
  5. Час.
  6. Синтаксична роль.
  7. Спосіб творення.
  8. Вимова і написання.

 

ІV. 8. ПРИСЛІВНИК

  1. Слово, яке аналізується.
  2. Частина мови.
  3. Розряд за значенням.
  4. Ступінь порівняння.
  5. Група за походженням.
  6. Синтаксична роль.
  7. Спосіб творення.
  8. Вимова та написання.

 

ІV. 9. ПРИЙМЕННИК

  1. Слово, яке аналізується.
  2. Частина мови.
  3. Група за будовою.
  4. Група за походженням.
  5. З яким відмінком керованого слова вживається.
  6. Група за значенням.
  7. Вимова і написання.

 

ІV. 10.  СПОЛУЧНИК

  1. Слово, яке аналізується.
  2. Частина мови.
  3. Група за будовою.
  4. Група за походженням.
  5. Група за вживанням.
  6. Група за характером синтаксичних зв’язків.
  7. Група за значенням.
  8. Службова функція.
  9. Вимова і написання.

 

ІV. 11. ЧАСТКА

  1. Слово, яке аналізується.
  2. Частина мови.
  3. Група за будовою.
  4. Група за походженням.
  5. Група за місцем у реченні.
  6. Функціональний розряд.
  7. Група за функціонально-семантичними особливостями.
  8. Вимова і написання.

 

ІV. 11. ВИГУК

  1. Слово, яке аналізується.
  2. Частина мови.
  3. Група за будовою.
  4. Група за походженням.
  5. Розряд за значенням.
  6. Група за вживанням.
  7. Вимова і написання.

V. СИНТАКСИЧНИЙ РОЗБІР

  1. Речення, складне (із скількох частин складається).
  2. Встановлення між частинами речення смислових відношень та засобів поєднання цих частин; накреслення схеми складного речення.
  3. Тип складного речення його різновид.
  4. Пунктуація між частинами складного речення.
  5. Частини складного речення аналізуються за схемою розбору простого речення:

а) просте;

б) розповідне, питальне чи спонукальне;

в) окличне чи неокличне;

г) двоскладне чи односкладне;

д) поширене чи непоширене;

е) повне чи неповне;

ж) ускладнене чи неускладнене;

з) визначення головних і другорядних членів речення за схемою:

запитання, тип, спосіб вираження;

й) пунктуація між частинами простого речення.

 

 

 

 

 


ІІ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Усна народна творчість.

Загальна характеристика календарно-обрядових. Суспільно-побутових і родинно-побутових пісень.

Пісні Марусі Чурай «Віють вітри», «Засвіт встали козаченьки»

Історичні пісні  “Ой Морозе, Морозенку», “Чи не той то Хміль»

Народні думи “Маруся Богуславка»

Народні балади «Ой летіла стріла»

Давня українська література.

«Повість минулих літ» (уривки про заснування Києва, про помсту княгині Ольги)

«Слово про похід Ігорів»

Григорій Сковорода. “Бджола та Шершень», “Всякому місту — звичай і права», “De libertate», афоризми

Література кінця ХVІІІ – початку ХХ століття.

Іван Котляревський. «Енеїда», «Наталка Полтавка»

Григорій Квітка-Основ’яненко. «Маруся»

Тарас Шевченко. «Катерина», «Гайдамаки», «Сон (У всякого своя доля)», «Кавказ», «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм…», “Заповіт»

Пантелеймон Куліш.  «Чорна рада»

Іван Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім’я»

Панас Мирний.   «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Іван Карпенко-Карий: «Мартин Боруля»

Іван Франко: «Гімн», «Чого являєшся мені…», «Мойсей»

Література XX століття

Михайло Коцюбинський.  «Іntermezzo», «Тіні забутих предків «

Леся Українка: «Contra spem spero», «Лісова пісня»

Ольга Кобилянська. «Земля «

Микола Вороний. «Блакитна панна»

Олександр Олесь. «Чари ночі», «О, слово рідне!»

Павло Тичина. «О, панно Інно», «Ви знаєте, як липа шелестить», «Пам’яті тридцяти»

Максим Рильський. «Молюсь і вірю. Вітер грає…»

Микола Зеров «Київ — традиція»

Володимир Сосюра. « Любіть Україну!»

Микола Хвильовий. «Я (Романтика)».

Юрій Яновський. « Дитинство»

Валер’ян Підмогильний. « Місто «

Микола Куліш. « Мина Мазайло «

Богдан-Ігор Антонич. « Різдво»

Олександр Довженко. « Зачарована Десна», « Україна в огні»

Андрій Малишко «Пісня про рушник»

Олесь Гончар. « Залізний острів»

Остап Вишня.  «Моя автобіографія», «Сом»

Василь Симоненко. «Задивляюсь у твої зіниці», « Лебеді материнства»

Григір Тютюнник. « Три зозулі з поклоном»

Ліна Костенко. «Страшні слова, коли вони мовчать», « Українське альфреско», « Маруся Чурай»

Іван Драч. « Балада про соняшник «

Василь Стус. «О земле втрачена, явися!», «Як добре те, що смерті не боюсь я»

Твори українських письменників-емігрантів

Іван Багряний. «Тигролови»

Євген Маланюк. «Стилет чи стилос? »

 

Для вивчення на пам’ять.

  1. І. Котляревський  «Енеїда»( уривок).
  2. Т. Шевченко «Заповіт».
  3. Т. Шевченко «Гайдамаки», «Кавказ», «І мертвим, і живим»( за вибором).
  4. Леся Українка «Соntra spem spero».
  5. Прикінцевий монолог Мавки з поеми  Лесі Українки «Лісова пісня».
  6. І. Франко «Зів’яле листя» ( за вибором).
  7. І. Франко «Мойсей»( пролог до поеми).
  8. Олександр Олесь ( за вибором).
  9. П. Тичина « О, панно Інно…»
  10. В.Сосюра «Любіть Україну».
  11. В.Симоненко «Ти знаєш, що ти – людина».
  12. Б.-І. Антонич «Різдво».
  13. І.Драч «Балада про соняшник».
  14. М. Вороний «Блакитна панна».
  15. М. Рильський ( за вибором).
  16. Л. Костенко ( за вибором).
  17. В. Стус( за вибором).

 

Схема аналізу епічного і драматичного творів

  1. Короткі відомості про автора.
  2. Історія написання і видання твору.
  3. Жанр ( роман, повість, оповідання, трагедія, комедія, власне драма тощо).
  4. Життєва основа ( ті реальні факти, які стали поштовхом і матеріалом для твору).
  5. Тема , ідея, проблематика твору.
  6. Композиція твору, конфлікт, особливості сюжету, їхня роль у розкритті проблем.
  7. Роль позасюжетних елементів ( авторських відступів, описів, епіграфів, присвят, назви твору).
  8. Система образів, їхня роль у розкритті проблем твору. Художні деталі.
  9. Мовностильова своєрідність твору.
  10. Підсумок ( художня цінність твору, його місце в доробку автора та в літературі, сприймання твору у добу письменника та його сучасне прочитання).

 

Схема аналізу ліричного твору

  1. Короткі відомості про автора.
  2. Історія написання твору.
  3. Жанр твору (громадянська, інтимна , релігійна, пейзажна, філософська лірика тощо ).
  4. Провідний мотив твору.
  5. Композиція твору:

а) вихідний момент у розвитку почуття;

б) розвиток почуття;

в) кульмінація;

г) резюме, або авторський висновок.

  1. Ключові образи твору.
  2. Які мовні засоби сприяють емоційному наснаженню твору, як саме?
  3. Віршування( види рим, спосіб римування, віршовий розмір).
  4. Підсумок.

 

 

 

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Бевзенко, С. П. Сучасна українська мова: синтаксис / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. Семеренко. – К. : Вища школа, 2005. – 267 с.
  2. Білоус, П. В. Українська література ХІ – ХVІІІ століття / П. В. Білоус. – К. : Академія, 2010. – 357 с.
  3. Головащук С. І. Словник наголосів / С. І. Головащук. – К., 2003. – 319 с.
  4. Глазова О. П. Рідна мова : підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / О. П. Глазова, Ю. Б. Кузнецов ; наук. ред. І. Вихованець. – К. : Зодіак-ЕКО, 2010. – 224 с. : іл.
  5. Заболотний  О. В. Рідна мова : підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. / О. В. Заболотний. – К. : Генеза, 2008. – 240 с.
  6. Історія української літератури : кінець ХІХ – поч. ХХ ст. : в 2 кн. / за ред. О. Д. Гнідан. – К. : Либідь, 2005. – Кн. 1. – 624 с.
  7. Історія української літератури : кінець ХІХ – поч. ХХ ст. : в 2 кн. / за ред. О. Д. Гнідан. – К. : Либідь, 2006. – Кн. 2. – 496 с.
  8. Єрмоленко С. Я., Українська мова: підруч. для 9-го кл. загальноосвіт. навч. закл. / С. Я. Єрмоленко, В. Т. Сичов. – К.: Грамота, 2009. – 304 с.
  9. Єрмоленко С. Я., Українська мова: підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. (академічний рівень) / С. Я. Єрмоленко, В. Т. Сичов.  – К.: Грамота, 2010. – 304 с.
  10. Козачук Г. О. Українська мова: практикум: навч. посіб. – 2-ге вид., переробл. і допов. / Г. О. Козачук. – К.: Вища шк., 2008. – 414 с.
  11. Плющ М. Я. Граматика української мови: морфеміка, словотвір, морфологія / М. Я. Плющ. – К. : Слово, 2010. – 327 с.
  12. Полюга Л. М. Словник українських морфем : понад 45000. / Л. М. Полюга. – Вид. 3-є, допов. і випр. – К.: Довіра, 2010. – (Словники України).
  13. Сучасна українська літературна мова / за ред. М. Я. Плющ. – К. : Вища школа, 2009. – 429 с.
  14. Тихоша В. І., Рідна мова : підруч. для 10 кл. гімназій, ліцеїв та шк. з поглиб. вивч. укр. мови. – 2-ге вид. / В. І. Тихоша, М. Я. Плющ, С. О. Караман.  – К.: Освіта, 2006. – 352 с.
  15. Українська література ХІ – ХVІІІ століття : хрестоматія / за ред.
    П. В. Білоуса. – К. : Академія, 2011. – 682 с.
  16. Український правопис. – К.: Наук. думка, 2003. – 236 с.
  17. Ющук  І. П. Українська мова. / І. П. Ющук.  – К.: Либідь, 2003. – 640 с.

 

Програму затверджено на засіданні кафедри  української мови та методики її навчання 26 січня 2017 року (Протокол №7).

 

 

Голова фахової комісії                                                                                                                О. В. Дуденко